Реферат


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
КАФЕДРА "ЕЛЕКТРОННІ ОБЧИСЛЮВАЛЬНІ МАШИНИ"
Пояснювальна записка
до курсової роботи з дисципліни
“Архітектура комп’ютерів” на тему:
“Проектування комп’ютера”
Виконав:
ст. гр. КІ-34
Тітко М. І.
Прийняла:
ст. викл.
Ногаль М. В.
Львів 2010
Анотація
Курсовий проект з дисципліни "Архітектура комп’ютера являє собою підсумок у вивченні предмету "Архітектура комп’ютерів ч.1". Протягом його виконання необхідно засвоїти знання про принципи дії та архітектуру прототипних варіантів CISC - комп’ютера. Також під час виконання курсової роботи необхідно зрозуміти та опанувати інструкції асемблерної мови і принцип трансляції асемблерної програми у машинний код.
Даний курсовий проект складається з трьох частин:
Розробка програми-асемблера, яка перетворює вхідний асемблерний код програми у відповідний код на мові машинних інструкцій.
Розробка поведінкового симулятора результуючого машинного коду.
Розробка тестової програми на асемблерній мові.
Також до записки з курсової роботи входять додатки, з вихідними кодами програми-асемблера, симулятора і кодом тестової програми з результатами її виконання.
Зміст
TOC \o "1-1" \n \h \z \u ВступСистема командСпособи адресаціїВихідні дані на проектуванняРоз'яснення та аналіз основних принципів побудови комп'ютерів на прикладі визначених на реалізацію інструкційПеревірка правильності роботи реалізованих команд у прикладахВисновокЛітератураДодатки
ВступАрхітектурні принципиВ ході виконання даного курсового проекту студент має ознайомитись та опанувати архітектуру CISC - комп’ютера. Приведемо основні принципи даної архітектури, які запропонував Джон фон Нейман:
Інформація кодується в двійковому представленні.
Інформація в комп’ютері ділиться на команди і дані.
Різнотипні за змістом слова розрізняються за способом застосування, а не по способу кодування.
Слова інформації розміщаються в комірках пам’яті та ідентифікуються номерами комірок - адресами слів.
Пам’ять є лінійною.
Пам’ять має довільну адресацію.
Команди і дані зберігаються в одній пам’яті.
Алгоритми представляються у вигляді послідовності керуючих слів, як називаються командами. Команда визначається найменуванням операції та слів інформації, які в ній приймають участь. Алгоритм записаний у вигляді послідовності команд, називається програмою.
Весь набір виконуваних комп’ютером команд називається системою команд комп’ютера.
Виконання обчислень, які визначені алгоритмом, являють собою послідовне виконання команд в порядку визначеному програмою.
Для виконання задачі на комп’ютері необхідно:
забезпечити вибірку команди програми із його пам’яті в заданій послідовності, організувати звернення до неї за відповідними адресами;
забезпечити розпізнавання типів виконуваних операцій;
організувати звернення до пам’яті за відповідними адресами для вибірки необхідних для виконання кожної команди даних;
організувати виконання над даними операцій відповідно до вказівок команд;
запам’ятати результат обчислень.
Комп'ютер виконує кожну команду як послідовність простих операцій:
Вибірка чергової команди із основної пам'яті.
Визначення типу вибраної команди, тобто її дешифрування.
Визначення адрес даних, необхідних для виконання цієї команди.
Виконання операцій пересилання даних (зчитування даних із пам'яті в регістри процесора).
Виконання операції відповідно до її коду в полі коду операції команди.
Визначення адрес, за якими запам'ятовуються результати.
Запам'ятовування результатів.
Підготовка до виконання наступної команди, тобто обчислення її адреси.
Для процесора комп'ютера із складною системою команд характерні наступні
особливості:
виконання команди за багато тактів, оскільки для цього потрібно здійснити багаторазові операції звернення до основної пам'яті та до програмно-доступних регістрів процесора;
орієнтація АЛП на виконання великої кількості операцій, що пов'язано з розширеним складом системи команд;
складна система розпізнавання команди, що пов'язано з великою кількістю методів адресації та великою кількістю форматів команд різної розрядності;
програмне дешифрування команд з метою зменшення затрат обладнання;
складна організація конвеєризації виконання команд, що пов'язано, в першу чергу, з різнотипністю їх виконання;
орієнтація структури на виконання команд типу регістр-пам'ять та пам'ять-пам'ять.
Основні елементи процесора - арифметико-логічний пристрій, пристрій керування і регістрова пам'ять або, як її ще називають, надоперативний запам'ятовуючий пристрій. До складу регістрової пам'яті, в свою чергу, входять наступні вузли - програмний лічильник, регістри: адреси, команди, даних, слова стану програми, а також регістровий файл, який складається з програмно доступних регістрів.
Структура регістрової (надоперативної) пам'яті процесора складається з регістрів спеціального та зального призначення. До регістрів спеціального призначення належать:
регістри адреси (РгА);
регістри команд (РгК);
програмний лічильник (ПЛ)
регістри даних (РгД).
РгА зберігає адресу даного або команди при зверненні до основної пам'яті. РгД зберігає операнд при його запису або зчитуванні з основної пам'яті. В ролі операнда може бути дане, команда або адреса. РгК зберігає команду після її зчитування з основної пам'яті. ПЛ підраховує команди та зберігає адресу поточної команди. Комп'ютер з архітектурою Джона фон Неймана має один програмний лічильник.
Більшість комп'ютерів мають в складі процесора тригери для зберігання бітів стану процесора, або, як їх іще називають, прапорців. Кожен прапорець має спеціальне призначення. Частина прапорців вказує на результати арифметичних і логічних операцій: додатній результат (Р), від'ємний результат (N), нульовий результат (Z), перенос (С), арифметичне переповнення (V), і т.д. В системі команд комп'ютера є команди, які вказують процесору коли встановити чи скинути ці тригери. Інша частина прапорців вказує режими захисту пам'яті. Існують також прапорці, які вказують пріоритети виконуваних програм. В деяких процесорах додаткові тригери служать для зберігання кодів умов, формуючи регістр кодів умов. Взяті разом описані прапорці формують слово стану програми (ССП), а відповідні тригери - регістр ССП. Регістри загального призначення (РЗП) є програмно доступними. Зазвичай їх називають регістровим файлом. Вони можуть використовуватись програмістом в якості регістрів для зберігання даних.
Система командРізноманітність типів даних, форм представлення та опрацювання, необхідні дії для обробки та керування ходом виконання обчислень призводить до необхідності використання різноманітних команд - набора команд.
Кожен процесор має власний набір команд, який називається системою команд процесора.
Система команд характеризується трьома аспектами:
формат,
способи адресації,
система операцій.
Форматом команди - є довжина команди, кількість, розмір, положення, призначення та спосіб кодування полів. Команди мають включати наступні види інформації:
тип операції, яку необхідно реалізувати в даній команді (поле команду операції - КОП);
місце в пам’яті звідки треба взяти перший операнд (А1);
місце в пам’яті звідки треба взяти другий операнд (А2);
місце в пам’яті куди треба помістити результат (А3).
Кожному з цих видів інформації відповідає своя частина двійкового слова - поле. Реальна система команд зазвичай має команди декількох форматів, тип формату визначає КОП.
Команда в комп'ютері зберігається в двійковій формі. Вона вказує тип операції, яка має бути виконаною, адреси операндів, над якими виконується операція, та адреси розміщення результатів виконання операції. Відповідно до цього команда складається з двох частин, коду операції та адресної частини.
КОП займає k розрядів. Ним може бути закодовано до N = 2k різних операцій. Кількість двійкових розрядів, які відводяться під код операції, вибирається таким чином, щоб ними можна було закодувати всі виконувані в даному комп'ютері операції. Якщо деякий комп'ютер може виконувати Nc різних операцій, то мінімальна розрядність поля коду операції k визначається наступним чином: k = [log Nc], де вираз в дужках означає заокруглення до більшого цілого.
Поле адреси (адресна частина) займає m розрядів. В ньому знаходяться адреси операндів. Кожна адреса займає mi розрядів, де і - номер адреси (і=1,2,. n), n - кількість адресних полів. Кожною адресою можна адресувати пам'ять ємністю 2nі слів.
Розмір команди k + m повинен бути узгодженим з розміром даних, тобто бути з ним однаковим або кратним цілому числу, що спрощує організацію роботи з пам'яттю. Як правило, розмір команди рівний 8, 16, 32 біти.
При написанні програми крім двійкової можуть використовуватись й інші форми представлення команд: вісімкова, шістнадцяткова, символьна (мнемонічна). Використання вісімкового і шістнадцяткового кодування дозволяє скоротити записи і спростити роботу програміста. Як відомо 3 двійкових розряди (тріада) замінюються на 1 вісімковий, а 4 двійкових розряди (тетрада) - на 1 шістнадцятковий. Приклад:
(000011111111) 2= (0377) 8= (0FF) 16;
Мнемонічне кодування спрощує процес написання, читання і відлагодження програми. Основний принцип такого кодування - кожна команда представляється 3-х або 4-х буквеним символом, який показує назву команди. Деякі приклади мнемонічного кодування:
ADD - додати (add),
SUB - відняти (subtract),
MPY - перемножити (multiply),
DIV - поділити (divide).
Операнди також представляються символічно. Наприклад команда ADD R Y означає додавання вмісту комірки пам'яті Y до вмісту регістра R. Зауважимо, що операція виконується над вмістом, а не над адресою комірки пам'яті та регістра.
Таким чином, з'являється можливість написання машинних програм в символічній формі. Повний набір символічних назв і правила їх використання утворюють мову програмування, відому як асемблерна мова. Символічні імена називаються мнемонічними, а правила їх використання для створення команд і програм називаються синтаксисом мови.
Програма, яка переводить із мнемонічного коду асемблерної мови в машинний, називається асемблером. Команди, які використовуються для переводу вихідної програми в асемблерну, називаються командами асемблера. Ці команди вказують як інтерпретувати назви, де розмістити програму в пам'яті, яка кількість комірок пам'яті необхідна для зберігання даних.
Способи адресаціїВаріанти інтерпретації бітів (розрядів) поля адреси з метою знаходження операнда називаються способами адресації. Коли команда вказує на операнд, він може знаходитись в самій команді, в основній або зовнішній пам'яті чи в регістровій пам'яті процесора. За роки існування комп'ютерів була створена своєрідна технологія адресації, яка передбачає реалізацію різних способів адресації, чому послужило ряд причин: забезпечення ефективного використання розрядної сітки команди; забезпечення ефективної апаратної підтримки роботи з масивами даних; забезпечення задання параметрів операндів; можливість генерації великих адрес на основі малих. Існує велика кількість способів адресації. Розглянемо п’ять основних способів адресації операндів в командах.
Пряма - в цьому випадку адресне поле зберігає адресу операнда. Її різновидом є пряма регістрова адресація, яка адресує не комірку пам’яті а номер регістру.
Безпосередня - в поле адреси команди поміщається не адреса, а сам операнд.
Непряма - в полі адреси команди зберігається адреса комірки пам’яті в якій знаходиться адреса операнда. Такій спосіб дозволяє оперувати з адресами як з даними. Різновид непряма-регістрова адресація, адреса адреси зберігається в регістрі загального призначення.
Відносна - адреса формується, як сума з двох доданків: бази, яка зберігається в спеціальному регістрі чи в одному з регістрів спеціального призначення, та зміщення, яке задається в полі адреси команди. Різновид індексна та базова індексна. При індексній замість базового регістра є індексний, який автоматично модифікується (зазвичай збільшується на 1). Базова-індексна адресація формується адреса як сума трьох доданків: бази, індексу та зміщення.
Безадресна - поле адреси в команді відсутнє. Адреса операнда, або немає змісту або є по замовчуванню (наприклад дії на спеціальним регістром - акумулятором). Безадресні команди неможливо використати для інших регістрів чи комірок пам’яті. Одним з різновидів безадресної адресації є використання стеку. В команду вводяться спеціальні ознаки з тим, щоб пристрій керування міг розпізнати використаний спосіб. Це можуть бути додаткові розряди в команді, або для різних типів команд закріплюватись різні способи адресації.
Вихідні дані на проектуванняВаріант №9
№ Арифметичні Логічні Керування Прапорці Адресація
1 2 3 4 5 6 7 8 1 2 3 9 3 5 9 1 2 17 2 10 ZF 2 3 5 1
Реалізація додаткових команд. Необхідно реалізувати 8 додаткових команд. Серед них 3 арифметичні, 3 логічні та 2 команди керування згідно варіанту. В таблиці представлено повний перелік множини інструкцій.
№ Код інструкції Двійкове значення Зміст Тип
Aрифметичні
1 ADD 00000 Додає вміст регістру regA до вмісту regB, та зберігає в destReg R
2 DIV 01000 Беззнакове ділення destReg=regA/regB R
3 IMUL 01001 Знакове множення destReg=regA*regB R
4 XIDIV 01010 Знакове ділення і обмін операндів місцями destReg=regA/regB R
Логічні
5 AND 01011 Побітове логічне І: destReg=regA & regB R
6 NAND 00001 Виконує логічне побітове І-НЕ вмісту regA з вмістом regB, та
зберігає в destReg R
7 XOR 01100 Додавання по модулю 2: destReg=regA # regB R
8 CMPGE 01101 Порівняти regA regB destReg= regA >= regB R
Інструкції R-типу:
біти 24-22: код операції
біти 21-19: reg A
біти 18-16: reg B
біти 15-3: не використовуються (=0)
біти 2-0: destReg

№ Код
інструкції Двійкове
значення Зміст Тип
9 LW 00010 Завантажує regB з пам’яті. Адреса пам’яті формується
додаванням зміщення до вмісту regA. I
Керування
10 SW 00011 Зберігає вміст регістру regB в пам’ять. Адреса пам’яті
формується додаванням зміщення до вмісту regA. I
11 BEQ 00100 Якщо вміст регістрів regA та regB однаковий, виконується
перехід на адресу програмний лічильник (ПЛ) + 1+зміщення, в ПЛ зберігається адреса поточної тобто beq інструкції. I
12 JMAE 01110 Беззнакове більше/рівно if (regA>= regB) PC=PC+1+offSet I
13 JMNAE 01111 Беззнакове не більше/рівно if (regA! >= regB) PC=PC+1+offSet I
14 JNE 10010 Перейти, якщо більше чи рівно, if (ZF!
=0) PC=offset I
I-тип інструкцій:
біти 24-22: код операції
біти 21-19: reg A
біти 18-16: reg B
біти 15-0: зміщення (16 біт, значення від - 32768 до 32767)
offset

№ Код інструкції Двійкове значення Зміст Тип
15 JARL 00101 Спочатку зберігає ПЛ+1 в regB, в ПЛ адреса поточної (jalr)
інструкції. Виконує перехід на адресу, яка зберігається в regA. Якщо в якості regA regB задано один і той самий регістр, то спочатку в цей регістр запишеться ПЛ+1, потім виконається перехід до ПЛ+1. J
16 BSF 10000 Побітове сканування в прямому (від молодших до старших) напрямку regA в пошуках біта з 1, повертає номер позиції в destReg. Якщо 1 знайдено ZF=1, інакше ZF=0 J
17 BSR 10001 Побітове сканування в зворотньому напрямку (від старших до молодших) regA в пошуках біта з 1, повертає номер позиції в destReg. Якщо 1
знайдено ZF=1, інакше ZF=0 J
J-тип інструкцій:
біти 24-22: код операції
біти 21-19: reg A
біти 18-16: reg B
біти 15-0: не використовуються (=0)
unused

Додатковий тип адресації - безадресна (реалізація стеку). Ця адресація имагає двох додаткових інструкцій: PUSH, POP.
№ Код інструкції Двійкове значення Зміст Тип
18 HALT 00110 Збільшує значення ПЛ на 1, потім припиняє виконання,
стимулятор має повідомляти, що виконано зупинку. O
19 NOOP 00111 Нічого не виконується O
20 PUSH 10011 Записати в стек з 1 регістру O
21 POP 10100 Зчитати з стеку в 1 регістр O
O-тип інструкцій:
біти 24-22: код операції
біти 21-0: не використовуються (=0)
unused
\
Роз'яснення та аналіз основних принципів побудови комп'ютерів на прикладі визначених на реалізацію інструкційСтруктура СК після модифікації:

Рис 1. Функціональна схема СК після модифікації
В СК було додано 13 інструкцій, внаслідок чого поле КОП збільшилося на 2 біти до 5 біт (максимально 32 інструкції з яких використано 21). Решта частина коду операції не зазнала зміни. Був доданий стек глибиною 32 слова по 32 біти, покажчик вершини стеку, прапорець стану ZF.
Перевірка правильності роботи реалізованих команд у прикладах1. div: 45/5=9.
Програма:
lw01num1
lw02num2
div123
donehalt
num1.fill45
num2.fill5
Машинний код:
8454148
8519685
34209795
25165824
45
5
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454148
mem[ 1 ] 8519685
mem[ 2 ] 34209795
mem[ 3 ] 25165824
mem[ 4 ] 45
mem[ 5 ] 5
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 45
reg[ 2 ] 5
reg[ 3 ] 9
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
2. imul: 3*(-4)=-12.
Програма:
lw 0 1 num1
lw 0 2 num2
imul123
done halt
num1 .fill 3
num2 .fill -4
Машинний код:
8454148
8519685
34209795
25165824
3
-4
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454148
mem[ 1 ] 8519685
mem[ 2 ] 38404099
mem[ 3 ] 25165824
mem[ 4 ] 3
mem[ 5 ] -4
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 3
reg[ 2 ] -4
reg[ 3 ] -12
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
3. xidiv: 30/(-5)=-6, обміняти операнди місцями.
Програма:
lw01num1
lw02num2
xidiv123
donehalt
num1.fill30
num2.fill-5
Машинний код:
8454148
8519685
42598403
25165824
30
-5
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454148
mem[ 1 ] 8519685
mem[ 2 ] 42598403
mem[ 3 ] 25165824
mem[ 4 ] 30
mem[ 5 ] -5
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] -5
reg[ 2 ] 30
reg[ 3 ] -6
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
4.and: 5&3=1
0101
&
0011
0001
Програма:
lw01num1
lw02num2
andf123
donehalt
num1.fill5
num2.fill3
Машинний код:
8454148
8519685
46792707
25165824
5
3
Кінцевий стан:
@@@
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454148
mem[ 1 ] 8519685
mem[ 2 ] 46792707
mem[ 3 ] 25165824
mem[ 4 ] 5
mem[ 5 ] 3
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 5
reg[ 2 ] 3
reg[ 3 ] 1
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
xor: 5#3=6
0101
#
0011
0110
Програма:
lw01num1
lw02num2
xorf123
donehalt
num1.fill3
num2.fill5
Машинний код:
8454148
8519685
50987011
25165824
3
5
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454148
mem[ 1 ] 8519685
mem[ 2 ] 50987011
mem[ 3 ] 25165824
mem[ 4 ] 3
mem[ 5 ] 5
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 3
reg[ 2 ] 5
reg[ 3 ] 6
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
6. cmpge: 1= 5>=3
Програма:
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454148
mem[ 1 ] 8519685
mem[ 2 ] 55181315
mem[ 3 ] 25165824
mem[ 4 ] 5
mem[ 5 ] 3
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 5
reg[ 2 ] 3
reg[ 3 ] 1
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
7. jma: if (7>=4) reg[4]=7; else reg[5]=4, reg[4]=7.
Програма:
lw01num1
lw02num2
jmae121
lw05num2
lw04num1
donehalt
num1.fill7
num2.fill4
Машинний код:
8454150
8519687
59375617
8716295
8650758
25165824
7
3
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 6
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454150
mem[ 1 ] 8519687
mem[ 2 ] 59375617
mem[ 3 ] 8716295
mem[ 4 ] 8650758
mem[ 5 ] 25165824
mem[ 6 ] 7
mem[ 7 ] 4
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 7
reg[ 2 ] 4
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 7
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
8. jmnae: if (5!>=6) reg[4]=6; else reg[4]=5, reg[5]=6.
Програма:
lw01num1
lw02num2
jmnae121
lw05num2
lw04num1
donehalt
num1.fill5
num2.fill6
Машинний код:
8454150
8519687
63569921
8716295
8650758
25165824
5
6
Кінцевий стан:
@@@
state
pc 6
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454150
mem[ 1 ] 8519687
mem[ 2 ] 63569921
mem[ 3 ] 8716295
mem[ 4 ] 8650758
mem[ 5 ] 25165824
mem[ 6 ] 5
mem[ 7 ] 6
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 5
reg[ 2 ] 6
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 5
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
9. bsr: if (16=1000) “1” – в позиції 4.
Програма:
lw01num1
bsr12
donehalt
num1.fill16
Машинний код:
8454150
8519687
25165824
16
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 3
ZF = 1
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454147
mem[ 1 ] 71958528
mem[ 2 ] 25165824
mem[ 3 ] 16
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] -2147483648
reg[ 2 ] 4
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
10. bsf: 8 (1000) – «1» в позиції 3.
Програма:
lw01num1
bsf12
donehalt
num1.fill8
Машинний код:
8454147
71958528
25165824
8
Кінцевий стан:
@@@
@@@
state:
pc 3
ZF = 1
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454147
mem[ 1 ] 67764224
mem[ 2 ] 25165824
mem[ 3 ] 8
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 1
reg[ 2 ] 3
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
11. jne: if (16=1000) “1” – в позиції 4, ZF=1: Робота програми завершується, else reg[4]=8.
Програма:
lw01num1
bsr103
jne004
lw04num1
donehalt
num1.fill8
Машинний код:
8454150
8519687
67764224
8454147
25165824
8
Кінцевий стан:
@@@
state:
@@@
state:
pc 5
ZF = 1
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454149
mem[ 1 ] 71827456
mem[ 2 ] 75497476
mem[ 3 ] 8650757
mem[ 4 ] 25165824
mem[ 5 ] 8
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] -2147483648
reg[ 2 ] 0
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
12. push, pop: push 2, push 3, pop, pop.
Програма:
lw01num1
push
lw01num2
push
pop
pop
donehalt
num1.fill2
num2.fill3
Машинний код:
8454150
79691776
8454151
79691776
83886080
83886080
25165824
2
3
Проміжний стан, після двох push:
@@@
state:
pc 4
ZF = 0
stack:
stk[ 0 ] 2
stk[ 1 ] 3
memory:
mem[ 0 ] 8454151
mem[ 1 ] 79691776
mem[ 2 ] 8454152
mem[ 3 ] 79691776
mem[ 4 ] 83886080
mem[ 5 ] 83886080
mem[ 6 ] 25165824
mem[ 7 ] 2
mem[ 8 ] 3
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 3
reg[ 2 ] 0
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
Кінцевий стан:
@@@
state:
pc 7
ZF = 0
stack:
memory:
mem[ 0 ] 8454151
mem[ 1 ] 79691776
mem[ 2 ] 8454152
mem[ 3 ] 79691776
mem[ 4 ] 83886080
mem[ 5 ] 83886080
mem[ 6 ] 25165824
mem[ 7 ] 2
mem[ 8 ] 3
registers:
reg[ 0 ] 0
reg[ 1 ] 2
reg[ 2 ] 0
reg[ 3 ] 0
reg[ 4 ] 0
reg[ 5 ] 0
reg[ 6 ] 0
reg[ 7 ] 0
end state
ВисновокПри виконанні даного курсового проекту було реалізовано прототипний CISC - комп’ютер згідно із поставленим завданням. Створений комп’ютер пройшов тестування на коректність виконуваних операцій та на відловлювання помилок у вхідному асемблерному коді при синтаксичному та семантичному аналізі. Засвоєно принципи дії та архітектуру прототипних варіантів CISC - комп’ютера. Було внесено зміни в структуру існуючого симулятора CISC - комп’ютера, а саме, доповнена система команд заданими інструкціями, змінено формат усіх команд в частині КОП. До існуючих типів адресації CISC - комп’ютера було добавлено безадресний тип адресації, що в свою чергу призвело до створення стеку всередині структури комп’ютера. Було проведено аналіз роботи команд усіх типів та написано тести з поданням результату роботи симулятора у вигляді виведеного стану машини.
ЛітератураМельник А.О. Архітектура комп’ютера. Наукове видання. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 470 с.
Жмакин А.П. Архитектура ЭВМ. - СПб.: БХВ-Петербург, 2006. - 320 с.
Таненбаум Э. Архитектура компьютера.5-е изд. (+CD). - СПб.: Питер, 2007. - 844 с.
Patterson D., and Hennessy J.computer Architecture. A quantitative Approach. Second Edition. - Morgan Kaufmann Publishers, Inc., San Francisco, California, 1996. - 760 p.
ДодаткиДоаток I (код програми-асемблера):
/* Assembler for LC */
#include <stdlib. h>
#include <stdio. h>
#include <string. h>
#define MAXLINELENGTH 1000
#define MAXNUMLABELS 65536
#define MAXLABELLENGTH 7 /* includes the null character termination */
#define ADD 0
#define NAND 1
#define LW 2
#define SW 3
#define BEQ 4
#define JALR 5
#define HALT 6
#define NOOP 7
#define div 8
#define imul 9
#define xidiv 10
#define andf 11
#define xorf 12
#define cmpge 13
#define jmae 14
#define jmnae 15
#define bsf 16
#define bsr 17
#define jne 18
#define push 19
#define pop 20
int readandfParse (FILE *, char *, char *, char *, char *, char *);
int translateSymbol (char labelArray [MAXNUMLABELS] [MAXLABELLENGTH], int labelAddress [MAXNUMLABELS], int, char *);
int isNumber (char *);
void testRegArg (char *);
void testAddrArg (char *);
int main (int argc, char *argv [])
{
char *inFileString, *outFileString;
FILE *inFilePtr, *outFilePtr;
int address;
char label [MAXLINELENGTH], opcode [MAXLINELENGTH], arg0 [MAXLINELENGTH],
arg1 [MAXLINELENGTH], arg2 [MAXLINELENGTH], argTmp [MAXLINELENGTH];
int i;
int numLabels=0;
int num;
int addressField;
char labelArray [MAXNUMLABELS] [MAXLABELLENGTH];
int labelAddress [MAXNUMLABELS];
if (argc! = 3) {
printf ("error: usage: %s <assembly-code-file> <machine-code-file>\n",
argv [0]);
exit (1);
}
inFileString = argv [1];
outFileString = argv [2];
inFilePtr = fopen (inFileString, "r");
if (inFilePtr == NULL) {
printf ("error in opening %s\n", inFileString);
exit (1);
}
outFilePtr = fopen (outFileString, "w");
if (outFilePtr == NULL) {
printf ("error in opening %s\n", outFileString);
exit (1);
}
/* map symbols to addresses */
/* assume address start at 0 */
for (address=0; readandfParse (inFilePtr, label, opcode, arg0, arg1, arg2);
address++) {
/*
printf ("%d: label=%s, opcode=%s, arg0=%s, arg1=%s, arg2=%s\n",
address, label, opcode, arg0, arg1, arg2);
*/
/* check for illegal opcode */
if (strcmp (opcode, "add") && strcmp (opcode, "nand") &&
strcmp (opcode, "lw") && strcmp (opcode, "sw") &&
strcmp (opcode, "beq") && strcmp (opcode, "jalr") &&
strcmp (opcode, "halt") && strcmp (opcode, "noop") &&
strcmp (opcode,". fill") && strcmp (opcode, "div") &&
strcmp (opcode, "imul") && strcmp (opcode, "xidiv") &&
strcmp (opcode, "andf") && strcmp (opcode, "xorf") &&
strcmp (opcode, "cmpge") && strcmp (opcode, "jmae") &&
strcmp (opcode, "jmnae") && strcmp (opcode, "bsr") &&
strcmp (opcode, "jne") && strcmp (opcode, "bsf") &&
strcmp (opcode, "push") && strcmp (opcode, "pop"))
{
printf ("error: unrecognized opcode %s at address %d\n", opcode,
address);
exit (1);
}
/* check register fields */
if (! strcmp (opcode, "add") ||! strcmp (opcode, "nand") ||
! strcmp (opcode, "lw") ||! strcmp (opcode, "sw") ||
! strcmp (opcode, "beq") ||! strcmp (opcode, "jalr") ||
! strcmp (opcode, "div") ||! strcmp (opcode, "imul") ||
! strcmp (opcode, "xidiv") ||! strcmp (opcode, "andf") ||
! strcmp (opcode, "xorf") ||! strcmp (opcode, "cmpge") ||
! strcmp (opcode, "bsf") ||! strcmp (opcode, "bsr"))
{
testRegArg (arg0);
testRegArg (arg1);
}
if (! strcmp (opcode, "nand") ||! strcmp (opcode, "add") ||
! strcmp (opcode, "div") ||! strcmp (opcode, "imul") ||
! strcmp (opcode, "xidiv") ||! strcmp (opcode, "andf") ||
! strcmp (opcode, "xorf") ||! strcmp (opcode, "cmpge"))
{
testRegArg (arg2);
}
/* check addressField */
if (! strcmp (opcode, "lw") ||! strcmp (opcode, "sw") ||
! strcmp (opcode, "beq") ||! strcmp (opcode, "jmae") ||
! strcmp (opcode, "jmnae") ||! strcmp (opcode, "jne"))
{
testAddrArg (arg2);
}
if (! strcmp (opcode,". fill"))
{
testAddrArg (arg0);
}
/* check for enough arguments */
if ( (strcmp (opcode, "halt") && strcmp (opcode, "noop") &&
strcmp (opcode,". fill") && strcmp (opcode, "jalr") &&
strcmp (opcode, "bsf") && strcmp (opcode, "bsr") &&
strcmp (opcode, "pop") && strcmp (opcode, "push") &&
strcmp (opcode, "je") && arg2 [0] =='\0') ||
(! strcmp (opcode, "jalr") && arg1 [0] =='\0') ||
(! strcmp (opcode,". fill") && arg0 [0] =='\0'))
{
printf ("error at address %d: not enough arguments\n", address);
exit (2);
}
if (label [0]! = '\0') {
/* check for labels that are too long */
if (strlen (label) >= MAXLABELLENGTH) {
printf ("label too long\n");
exit (2);
}
/* make sure label starts with letter */
if (! sscanf (label, "% [a-zA-Z]", argTmp)) {
printf ("label doesn't start with letter\n");
exit (2);
}
/* make sure label consists of only letters andf numbers */
sscanf (label, "% [a-zA-Z0-9]", argTmp);
if (strcmp (argTmp, label)) {
printf ("label has character other than letters andf numbers\n");
exit (2);
}
/* look for duplicate label */
for (i=0; i<numLabels; i++) {
if (! strcmp (label, labelArray [i])) {
printf ("error: duplicate label %s at address %d\n",
label, address);
exit (1);
}
}
/* see if there are too many labels */
if (numLabels >= MAXNUMLABELS) {
printf ("error: too many labels (label=%s) \n", label);
exit (2);
}
strcpy (labelArray [numLabels], label);
labelAddress [numLabels++] = address;
}
}
for (i=0; i<numLabels; i++) {
/* printf ("%s = %d\n", labelArray [i], labelAddress [i]); */
}
/* now do second pass (print machine code, with symbols filled in as
addresses) */
rewind (inFilePtr);
for (address=0; readandfParse (inFilePtr, label, opcode, arg0, arg1, arg2);
address++) {
if (! strcmp (opcode, "add")) {
num = (ADD << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "nand")) {
num = (NAND << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "div")) {
num = (div << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "imul")) {
num = (imul << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "xidiv")) {
num = (xidiv << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "andf")) {
num = (andf << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "xorf")) {
num = (xorf << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "cmpge")) {
num = (cmpge << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16) | atoi (arg2);
} else if (! strcmp (opcode, "jalr")) {
num = (JALR << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16);
} else if (! strcmp (opcode, "bsf")) {
num = (bsf << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16);
} else if (! strcmp (opcode, "push")) {
num = (push << 22);
} else if (! strcmp (opcode, "pop")) {
num = (pop << 22);
} else if (! strcmp (opcode, "halt")) {
num = (HALT << 22);
} else if (! strcmp (opcode, "noop")) {
num = (NOOP << 22);
} else if (! strcmp (opcode, "bsr")) {
num = (bsr << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16);
} else if (! strcmp (opcode, "lw") ||! strcmp (opcode, "sw") ||
! strcmp (opcode, "beq") ||! strcmp (opcode, "jmae") ||
! strcmp (opcode, "jmnae") ||! strcmp (opcode, "jne")) {
/* if arg2 is symbolic, then translate into an address */
if (! isNumber (arg2)) {
addressField = translateSymbol (labelArray, labelAddress,
numLabels, arg2);
/*
printf ("%s being translated into %d\n", arg2, addressField);
*/
if (! strcmp (opcode, "beq") ||! strcmp (opcode, "jmae") ||! strcmp (opcode, "jmnae")) {
addressField = addressField-address-1;
}
} else {
addressField = atoi (arg2);
}
if (addressField < - 32768 || addressField > 32767) {
printf ("error: offset %d out of range\n", addressField);
exit (1);
}
/* truncate the offset field, in case it's negative */
addressField = addressField & 0xFFFF;
if (! strcmp (opcode, "beq")) {
num = (BEQ << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16)
| addressField;
} else if (! strcmp (opcode, "jmae")) {
num = (jmae << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16)
| (addressField);
} else if (! strcmp (opcode, "jmnae")) {
num = (jmnae << 22) | (atoi (arg0) << 19) | (atoi (arg1) << 16)
| (addressField);
} else if (! strcmp (opcode, "jne")) {
num = (jne << 22) | (addressField);
} else {
/* lw or sw */
if (! strcmp (opcode, "lw")) {
num = (LW << 22) | (atoi (arg0) << 19) |
(atoi (arg1) << 16) | addressField;
} else {
num = (SW << 22) | (atoi (arg0) << 19) |
(atoi (arg1) << 16) | addressField;
}
}
} else if (! strcmp (opcode,". fill")) {
if (! isNumber (arg0)) {
num = translateSymbol (labelArray, labelAddress, numLabels,
arg0);
} else {
num = atoi (arg0);
}
}
/* printf (" (address %d): %d (hex 0x%x) \n", address, num, num); */
fprintf (outFilePtr, "%d\n", num);
}
exit (0);
}
/*
* Read andf parse a line of the assembly-language file. Fields are returned
* in label, opcode, arg0, arg1, arg2 (these strings must have memory already
* allocated to them).
*
* Return values:
* 0 if reached end of file
* 1 if all went well
*
* exit (1) if line is too long.
*/
int readandfParse (FILE *inFilePtr, char *label, char *opcode, char *arg0,char *arg1, char *arg2)
{
char line [MAXLINELENGTH];
char *ptr = line;
/* delete prior values */
label [0] = opcode [0] = arg0 [0] = arg1 [0] = arg2 [0] = '\0';
/* read the line from the assembly-language file */
if (fgets (line, MAXLINELENGTH, inFilePtr) == NULL) {
/* reached end of file */
return (0);
}
/* check for line too long */
if (strlen (line) == MAXLINELENGTH-1) {
printf ("error: line too long\n");
exit (1);
}
/* is there a label? */
ptr = line;
if (sscanf (ptr, "% [^\t\n]", label)) {
/* successfully read label; advance pointer over the label */
ptr += strlen (label);
}
/*
* Parse the rest of the line. Would be nice to have real regular
* expressions, but scanf will suffice.
*/
sscanf (ptr, "%* [\t\n\r] % [^\t\n\r] %* [\t\n\r] % [^\t\n\r] %* [\t\n\r] % [^\t\n\r] %* [\t\n\r] % [^\t\n\r] ",
opcode, arg0, arg1, arg2);
return (1);
}
int translateSymbol (char labelArray [MAXNUMLABELS] [MAXLABELLENGTH],
int labelAddress [MAXNUMLABELS], int numLabels, char *symbol)
{
int i;
/* search through address label table */
for (i=0; i<numLabels && strcmp (symbol, labelArray [i]); i++) {
}
if (i>=numLabels) {
printf ("error: missing label %s\n", symbol);
exit (1);
}
return (labelAddress [i]);
}
int isNumber (char *string)
{
/* return 1 if string is a number */
int i;
return ( (sscanf (string, "%d", &i)) == 1);
}
/* Test register argument; make sure it's in range andf has no bad characters. */
void testRegArg (char *arg)
{
int num;
char c;
if (atoi (arg) < 0 || atoi (arg) > 7) {
printf ("error: register out of range\n");
exit (2);
}
if (sscanf (arg, "%d%c", &num, &c)! = 1) {
printf ("bad character in register argument\n");
exit (2);
}
}
/* Test addressField argument. */
void testAddrArg (char *arg)
{
int num;
char c;
/* test numeric addressField */
if (isNumber (arg)) {
if (sscanf (arg, "%d%c", &num, &c)! = 1) {
printf ("bad character in addressField\n");
exit (2);
}
}
}Додаток II (код симулятора)
/*Instruction-level simulator for the LC */
#include <stdio. h>
#include <stdlib. h>
#include <string>
#include <math. h>
#include <vector>
using namespace std;
#define NUMMEMORY 65536 /* maximum number of words in memory */
#define NUMREGS 8 /* number of machine registers */
#define MAXLINELENGTH 1000
#define STACKDEPTH 32
#define ADD 0
#define NAND 1
#define LW 2
#define SW 3
#define BEQ 4
#define JALR 5
#define HALT 6
#define NOOP 7
#define div 8
#define imul 9
#define xidiv 10
#define andf 11
#define xorf 12
#define cmpge 13
#define jmae 14
#define jmnae 15
#define bsf 16
#define bsr 17
#define jne 18
#define push 19
#define pop 20
typedef struct stateStruct {
int pc;
int mem [NUMMEMORY];
int reg [NUMREGS];
int numMemory;
vector <int> sStack;
int ZF;
} stateType;
void printState (stateType *);
void run (stateType);
int convertNum (int);
int main (int argc, char *argv [])
{
int i;
char line [MAXLINELENGTH];
stateType state;
FILE *filePtr;
if (argc! = 2) {
printf ("error: usage: %s <machine-code file>\n", argv [0]);
exit (1);
}
/* initialize memories and registers */
for (i=0; i<NUMMEMORY; i++) {
state. mem [i] = 0;
}
for (i=0; i<NUMREGS; i++) {
state. reg [i] = 0;
}
state. ZF=0;
state. pc=0;
/* read machine-code file into instruction/data memory (starting at
address 0) */
filePtr = fopen (argv [1], "r");
if (filePtr == NULL) {
printf ("error: can't open file %s\n", argv [1]);
perror ("fopen");
exit (1);
}
for (state. numMemory=0; fgets (line, MAXLINELENGTH, filePtr)! = NULL;
state. numMemory++) {
if (state. numMemory >= NUMMEMORY) {
printf ("exceeded memory size\n");
exit (1);
}
if (sscanf (line, "%d", state. mem+state. numMemory)! = 1) {
printf ("error in reading address %d\n", state. numMemory);
exit (1);
}
printf ("memory [%d] =%d\n", state. numMemory, state. mem [state. numMemory]);
}
printf ("\n");
/* run never returns */
run (state);
return (0);
}
void run (stateType state)
{
int i;
int arg0, arg1, arg2, addressField;
int instructions=0;
int opcode;
int maxMem=-1; /* highest memory address touched during run */
for (; 1; instructions++) { /* infinite loop, exits when it executes halt */
printState (&state);
if (state. pc < 0 || state. pc >= NUMMEMORY) {
printf ("pc went out of the memory range\n");
exit (1);
}
maxMem = (state. pc > maxMem)? state. pc: maxMem;
/* this is to make the following code easier to read */
opcode = state. mem [state. pc] >> 22;
arg0 = (state. mem [state. pc] >> 19) & 0x7;
arg1 = (state. mem [state. pc] >> 16) & 0x7;
arg2 = state. mem [state. pc] & 0x7; /* only for add, nand */
addressField = convertNum (state. mem [state. pc] & 0xFFFF); /* for beq,
lw, sw */
state. pc++;
if (opcode == ADD) {
state. reg [arg2] = state. reg [arg0] + state. reg [arg1];
} else if (opcode == NAND) {
state. reg [arg2] = ~ (state. reg [arg0] & state. reg [arg1]);
} else if (opcode == LW) {
if (state. reg [arg0] + addressField < 0 ||
state. reg [arg0] + addressField >= NUMMEMORY) {
printf ("address out of bounds\n");
exit (1);
}
state. reg [arg1] = state. mem [state. reg [arg0] + addressField];
if (state. reg [arg0] + addressField > maxMem) {
maxMem = state. reg [arg0] + addressField;
}
} else if (opcode == SW) {
if (state. reg [arg0] + addressField < 0 ||
state. reg [arg0] + addressField >= NUMMEMORY) {
printf ("address out of bounds\n");
exit (1);
}
state. mem [state. reg [arg0] + addressField] = state. reg [arg1];
if (state. reg [arg0] + addressField > maxMem) {
maxMem = state. reg [arg0] + addressField;
}
} else if (opcode == BEQ) {
if (state. reg [arg0] == state. reg [arg1]) {
state. pc += addressField;
}
} else if (opcode == JALR) {
state. reg [arg1] = state. pc;
if (arg0! = 0)
state. pc = state. reg [arg0];
else
state. pc = 0;
} else if (opcode == NOOP) {
} else if (opcode == HALT) {
printf ("machine halted\n");
printf ("total of %d instructions executed\n", instructions+1);
printf ("final state of machine: \n");
printState (&state);
exit (0);
} else if (opcode == xidiv) {
state. reg [arg2] = state. reg [arg0] / state. reg [arg1];
state. reg [arg0] ^=state. reg [arg1] ^=state. reg [arg0] ^=state. reg [arg1];
} else if (opcode == div) {
state. reg [arg2] = (unsigned) state. reg [arg0] / (unsigned) state. reg [arg1];
} else if (opcode == imul) {
state. reg [arg2] = state. reg [arg0] * state. reg [arg1];
} else if (opcode == andf) {
state. reg [arg2] = state. reg [arg0] & state. reg [arg1];
} else if (opcode == xorf) {
state. reg [arg2] = state. reg [arg0] xor state. reg [arg1];
} else if (opcode == cmpge) {
state. reg [arg2] = state. reg [arg0] >= state. reg [arg1];
} else if (opcode == jmae) {
if ( (unsigned) state. reg [arg0] >= (unsigned) state. reg [arg1])
state. pc += addressField;
} else if (opcode == jmnae) {
if ( (unsigned) state. reg [arg0] < (unsigned) state. reg [arg1])
state. pc += addressField;
} else if (opcode == bsf) {
state. ZF=0;
for (i=0; i<31; i++) {
if (state. reg [arg0] %2==1) {
state. ZF=1;
state. reg [arg1] =i;
break;
}
else {
state. reg [arg0] =state. reg [arg0] >>1;
}
}
} else if (opcode == bsr) {
state. ZF=0;
for (i=31; i>0; i--) {
if (state. reg [arg0] /0x80000000==1) {
state. ZF=1;
state. reg [arg1] =i;
break;
}
else {
state. reg [arg0] =state. reg [arg0] <<1;
}
}
} else if (opcode == jne) {
if (state. ZF! =0) state. pc = addressField;
} else if (opcode == push) {
if (state. sStack. size () > STACKDEPTH - 1)
{
printf ("\nerror: stack overflow! 0x%x\n", opcode);
printf ("total of %d instructions executed\n", instructions+1);
printf ("final state of machine: \n");
printState (&state);
exit (1);
}
else state. sStack. push_back (state. reg [1]);
} else if (opcode == pop) {
if (state. sStack. empty ())
{
printf ("\nerror: stack underflow! 0x%x\n", opcode);
printf ("total of %d instructions executed\n", instructions+1);
printf ("final state of machine: \n");
printState (&state);
exit (1);
}
else
{
state. reg [1] = state. sStack. back ();
state. sStack. pop_back ();
}
} else {
printf ("error: illegal opcode 0x%x\n", opcode);
exit (1);
}
state. reg [0] = 0;
}
}
void
printState (stateType *statePtr)
{
int i;
printf ("\[email protected]@@\nstate: \n");
printf ("\tpc %d\n", statePtr->pc);
printf ("\t\tZF = %d\n",statePtr->ZF);
vector <int>:: iterator stackiter;
printf ("\tstack: \n");
for (stackiter = statePtr->sStack. begin (), i = 0; stackiter < statePtr->sStack. end (); stackiter++, i++) {
printf ("\t\tstek [%d] %d\n", i, *stackiter);
}
printf ("\tmemory: \n");
for (i=0; i<statePtr->numMemory; i++) {
printf ("\t\tmem [%d] %d\n", i, statePtr->mem [i]);
}
printf ("\tregisters: \n");
for (i=0; i<NUMREGS; i++) {
printf ("\t\treg [%d] %d\n", i, statePtr->reg [i]);
}
printf ("end state\n");
}
int convertNum (int num)
{
/* convert a 16-bit number into a 32-bit Sun integer */
if (num & (1<<15)) {
num - = (1<<16);
}
return (num);
}

Приложенные файлы


Добавить комментарий